5 грудня ми вшановуємо одного з найтонших ліриків української літератури.
Його поезія — це музика душі: ніжність, біль, любов і туга за Україною.
Це голос епохи, яка шукала свободу і гідність.
Його слова надихали берегти мову, себе і свою землю.
А в еміграції він продовжував творити Україну — у кожному вірші.
Його лірика — це чиста емоція:
- про кохання, що світліше за ранок;
- про смуток, який робить сильнішим;
- про Україну, яка завжди боліла йому.
Олександр Олесь — поет, чий голос і досі нагадує:
«Любіть Україну!»
Його син — талант світового рівня
Олег Ольжич (син Олеся): поет, археолог, діяч ОУН, учений із феноменальним інтелектом. - у 3 роки читав і писав;
- у 5 — написав і проілюстрував п’єсу;
- володів музикою, мистецтвом, історією, мовами;
- у 22 роки став доктором Карлового університету;
- читав лекції в Гарварді, працював у музеях Європи.
Попри науковий тріумф — обрав боротьбу за Україну.
У 1937 році став одним із керівників ОУН.
Його націоналізм був не гаслом, а щоденною відповідальністю.
Його вірші — це голос людини, яка знає свою місію:
«Нехай моя смерть буде — право
У справах народу мого».
Трагедія, яка зламала серце батька
У 1944 році Ольжича закатували гестапівці в Заксенгаузені.
Йому було лише 36.
Коли Олександр Олесь отримав звістку про смерть сина — він не витримав.
Помер через місяць.
Трагедія родини — трагедія цілого покоління.
Сьогодні слово Олександра Олеся знову пророче
У час російсько-української війни вірш Олеся “Європа мовчала” звучить так, ніби написаний сьогодні.
Олександр Олесь
«Європа мовчала» (1941)
Європа мовчала.
Від сорому, гніву і страху німа,
Вдивлялась у тьму, що росла і росла,
Що йшла від Кремля, наче морок чума.
Європа мовчала…
А з мороку виріс залізний кулак,
І стукнув у двері народів сміливих,
І криком зловісним наповнив їх брак.
Європа мовчала…
Та врешті прокинулась: жах запізніння
В очах її зблиснув. Та пізно було —
Вже полум’ям спалене світу коріння.
Європа мовчала…
І нині ще стогне у тінях провин,
Бо завжди мовчання долає надію,
І зло виростає там, де мовчить світлин.
(Вірш — у публічному доступі, адже автор помер у 1944 році.)
Цей текст — застереження.
Бо історія повторюється.
І поки зло росте на сході Європи, мовчання — знову злочин.
🇺🇦 Пам’ятаймо
Бо завдяки таким, як Олесь і Ольжич, ми є.
І завдяки таким, як вони — ми будемо!
